Historia Ukrainy | Історія України

Sofiia Onishchenko jest aktorką, performerką, reżyserką. Urodziła się we wsi Kyslivka w Ukrainie (powiat kupiański, obwód charkowski). W 2018 roku rozpoczęła studia w Wyższej Szkole Sztuk Teatralnych w Charkowie na kierunku reżyserii wydarzeń teatralnych. W 2020 roku rozpoczęła studia na Narodowym Uniwersytecie Artystycznym im. Iwana Kotlarewskiego w Charkowie (specjalizacja aktorstwo teatru animacji). W tym samym roku została aktorką niezależnego charkowskiego Teatru Nafta. W marcu 2022 roku w związku z pełnoskalową rosyjską inwazją na Ukrainę, przeniosła się do Polski.

W tym samym roku razem z Darią Bogdan i Vasylyną Martseniuk założyła ukraiński niezależny teatr GAS. Jest jedną z kuratorek Sceny Ukraińskiej, działającej od 2023 roku przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego we Wrocławiu. Reżyserowała spektakle: „Wiosna, lato, jesień, zima i znowu wiosna” (2023), „Jutro 10 lat temu” (2024, razem z Darią Bogdan), „Antologia” (2024) oraz czytanie performatywne „Bliźniaki jeszcze się spotkają” (2023). Jako aktorka występowała m.in. w przedstawieniu „Historia Ukrainy” (2022) niezależnego teatru GAS oraz podczas koncertu muzycznego zespołu kwit/квіт pt. „Kwiaciarnia” (2024, reż. Ada Tabisz), zaprezentowanego w ramach PPA w Teatrze Capitol. Jest również performerką, m.in. wzięła udział w performansie ulicznym „MAJDAN: ukraińskie re-kreacje. Od «rewolucji na granicie» do «rewolucji godności»” (2023). W 2024 roku wraz z Darią Bogdan i Vasylyną Martseniuk została nominowana do wrocławskiej Nagrody Arlekin w kategorii „Debiut” za spektakl „Historia Ukrainy”. W tym samym roku otrzymała Stypendium Artystyczne Prezydenta Wrocławia oraz stypendium rektora Akademii Sztuk Teatralnych. W 2025 roku ukończyła studia we wrocławskiej filii Akademii Sztuk Teatralnych im. Stanisława Wyspiańskiego w Krakowie na kierunku aktorskim (specjalność aktorstwo teatru lalek). Interesuje się teatrem immersyjnym, technikami Devised Theatre, performatywnością w sztuce oraz teatrem rozumianym jako medium pamięci.

---

Софія Оніщенко – акторка, перформерка, режисерка. Народилася в селі Кислівка, Україна (Куп’янський район Харківської області). У 2018 році розпочала навчання у Вищому училищі театрального мистецтва м. Харкова за спеціальністю «Режисура театральних заходів». У 2020 році розпочала навчання в Національному університеті мистецтв ім. Івана Котляревського у Харкові (спеціалізація: актриса театру анімації). З 2020 року – актриса незалежного театру «Нафта». У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення росії в Україну переїхала до Польщі, де продовжує навчання в Академії театрального мистецтва. Виспянського у Вроцлаві (спеціалізація акторство лялькового театру). Цікавиться документальним театром, пластикою та перформансем в мистецтві, а також театром як політичним маніфестом.

Того ж року разом з Дарією Богдан та Василиною Марценюк заснувала український незалежний театр GAS. Вона є одною із кураторок Української Сцени, що працює з 2023 року в Інституті імені Єжи Гротовського у Вроцлаві. Поставила вистави: «Весна, літо, осінь, зима і знову весна» (2023), «Завтра 10 років тому» (2024, разом з Дарією Богдан), «Антологія» (2024) та перформативне читання «Зустрінуться близнюки» (2023). Як актриса вона виконала, серед іншого: у виставі «Історія України» (2022) незалежного театру GAS та під час музичного концерту ансамблю kwit/kvit під назвою «Квіткова крамниця» (2024, реж. Ада Табіш), представлена в рамках Огляду акторських пісень у Капітолійському музичному театрі. Вона також є перформеркою, зокрема взяла участь у вуличному перформансі МАЙДАН: Українські відтворення. Від «Революції на граніті» до «Революції Гідності» (2023). У 2024 році разом з Дарією Богдан та Василиною Марценюк була номінована на премію Арлекіна у Вроцлаві в категорії «Дебют» за виставу «Історія України». Того ж року отримала мистецьку стипендію мера Вроцлава та стипендію ректора Академії театрального мистецтва. У 2025 році вона закінчила Вроцлавське відділення Академії театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського у Кракові за спеціальністю «акторська майстерність» (спеціалізація акторська майстерність у ляльковому театрі). Вона цікавиться імерсивним театром, технікою Devised Theatre, перформативністю в мистецтві та театром, що розуміється як засіб пам’яті.

Daria Bogdan

jest aktorką, performerką, tancerką i reżyserką. Urodziła się w Charkowie w Ukrainie. Jako dziecko tańczyła w zespole tańca ludowego „Kwiecień”. Studiowała na Narodowym Uniwersytecie Artystycznym im. Iwana Kotlarewskiego na Wydziale Teatralnym (specjalność aktorstwo teatru lalek), wcześniej zaś przez rok na Wydziale Malarstwa Charkowskiego Uniwersytetu Projektowania i Sztuki. Po pierwszym roku studiów na Wydziale Teatralnym rozpoczęła pracę w charkowskim Teatrze Nafta. W marcu 2022 roku, w związku z pełnoskalową inwazją Rosji na Ukrainę, przeniosła się do Polski, gdzie kontynuuje naukę we wrocławskiej filii Akademii Sztuk Teatralnych im. Stanisława Wyspiańskiego w Krakowie na kierunku aktorskim (specjalność aktorstwo teatru lalek). Zajmuje się performansem, teatrem ruchu i tańcem. Jej doświadczenie taneczne obejmuje tańce ludowe i towarzyskie oraz rozmaite style, m.in. contemporary, vogue, freestyle, butoh, autentyczny ruch, kontaktową improwizację.

Jest jedną z kuratorek Sceny Ukraińskiej, działającej  we Wrocławiu przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego oraz współzałożycielką ukraińskiego niezależnego teatru GAS.  Współtworzyła spektakle: „Jutro 10 lat temu”, „Wiosna, lato, jesień, zima i znowu wiosna” oraz „Historia Ukrainy”. Bierze udział w czytaniach performatywnych i performansach (m.in. „Bliźniaki jeszcze się spotkają”, „MAJDAN: ukraińskie re-kreacje. Od «rewolucji na granicie» do «rewolucji godności»”, „Taniec bez końca”). Należy do obsady spektaklu „Chłopki. Opowieść o naszych babkach” Teatru Modrzejewskiej w Legnicy. Na 42. Festiwalu Szkół Teatralnych w 2024 roku otrzymała wraz z zespołem AST Kraków – filia we Wrocławiu Nagrodę Specjalną za spektakl „Trojanki” w reż. Konrada Dworakowskiego, w którym zagrała rolę Kasandry, a także została uhonorowana indywidualną Nagrodą Specjalną ZASP.

---

Дарія Богдан – актриса, виконавиця, танцівниця та режисерка. Народилася в Харкові, Україна. У дитинстві танцювала в ансамблі народного танцю “Квітень”. Навчалася в Національному університеті мистецтва імені Івана Котляревського на акторському факультеті Театру ляльок, а раніше рік на факультеті живопису Харківського університету дизайну та мистецтва. Після першого курсу навчання в Театральній Академії почала працювати в Харківському театрі «Нафта». У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення росії в Україну переїхала до Польщі, де продовжує навчання в Академії театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського Краківської філії у Вроцлаві. Вона цікавиться та займається перформансом, театром руху та танцем. Даша вважає, що театр – це спосіб передати відчуття реальності.  Її танцювальний досвід включає народні та бальні танці та різні стилі, включаючи: контемпорарі, vogue, фрістайл, буто, автентичний рух, контактну імпровізацію.

Вона є одною із кураторок Української Сцени, що діє у Вроцлаві в Інституті імені Єжи Гротовського та співзасновницею українського незалежного театру GAS. Вона співавторка вистав: «Завтра 10 років тому», «Весна, літо, осінь, зима і знову весна» та «Історія України». Бере участь у перформативних читаннях та перформансах (зокрема «Близнюки ще зустрінуться», «МАЙДАН: українські від-творення. Від «Революції на граніті» до «Революції Гідності»», «Нескінченний танець»). Вона входить до складу акторського складу вистави «Селяни». Історія наших бабусь» театру імені Гелени Моджеєвської в Легниці. На 42-му Фестивалі театральних шкіл у 2024 р. отримала спеціальну нагороду разом із командою Краківської академії театрального мистецтва – філія у Вроцлаві за виставу «Троянки» у постановці Конрада Двораковського, в якому вона зіграла роль Кассандри і також була відзначена індивідуальною спеціальною премією ZASP.

Vasylyna Martseniuk jest aktorką, tancerką i performerką. Współzałożycielka niezależnego teatru GAS i jedna z kuratorek Sceny Ukraińskiej, działającej przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego we Wrocławiu. Urodziła się w Ukrainie, w Bachmucie (obwód doniecki). W 2021 roku rozpoczęła studia na Narodowym Uniwersytecie Artystycznym im. Iwana Kotlarewskiego na Wydziale Teatralnym, w Katedrze Mistrzostwa Aktorskiego i Reżyserii Teatru Animacji.  Po pełnoskalowej inwazji Rosji na Ukrainę przeniosła się do Wrocławia, gdzie kontynuuje studia we wrocławskiej filii Akademii Sztuk Teatralnych im. Stanisława Wyspiańskiego w Krakowie na kierunku aktorskim (specjalność aktorstwo teatru lalek). Interesują ją nowe formy animacji, nowoczesne sposoby jej realizacji oraz sztuki teatralnej typu performatywnego. Zajmuje się również rysunkiem, śpiewem, tworzeniem lalek teatralnych i animacją poklatkową. W 2024 roku wraz z Sofią Onishchenko i Darią Bogdan otrzymała nominację do Nagrody Arlekin w kategorii debiut za spektakl „Historia Ukrainy”, realizowany w ramach Sceny Ukraińskiej w Instytucie im. Jerzego Grotowskiego.

---

Василина Марценюк – актриса, танцівниця та перформерка. Співзасновниця незалежного театру GAS та одна із кураторок Української Сцени, що діє в Інституті імені Єжи Гротовського у Вроцлаві. Народилася в Україні, в Бахмуті (Донецька область). У 2021 році розпочала навчання в Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського на театральному факультеті, на кафедрі акторської майстерності та режисури анімаційного театру. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну вона переїхала до Вроцлава, де продовжила навчання у Вроцлавській філії Академії театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського у Кракові за спеціальністю «акторська майстерність» (спеціалізація акторська майстерність у ляльковому театрі). Цікавиться новими формами анімації, сучасними методами її реалізації та перформативним театральним мистецтвом. Вона також малює, співає, створює ляльок і знімає анімаціїю У 2024 році разом із Софією Онищенко та Дарією Богдан була номінована на премію «Арлекін» у номінації «Дебют» за виставу «Історія України», поставлену в рамках Української Сцени в Інституті імені Єжи Гротовського.

niezależny teatr GAS został założony przez trzy aktorki – Sofiię Onishchenko, Darię Bogdan i Vasylynę Martseniuk – w 2022 roku po przymusowej emigracji do Polski w związku z pełnoskalową inwazją Rosji na Ukrainę. Nazwa teatru pochodzi od spektaklu Łesia Kurbasa – ukraińskiego reżysera i reformatora teatru, który tworzył w okresie tzw. „rozstrzelanego odrodzenia” w latach 20. i 30. XX wieku. Sztuka pt. „Gaz” miała swoją premierę dokładnie 100 lat temu – w 1923 roku. W nazwie kryje się aluzja do bogatych złóż ropy naftowej i gazu we wschodniej części Ukrainy, w tym w regionach Doniecka i Ługańska, Charkowa które stały się jedną z głównych przyczyn inwazji Rosji na Ukrainę. W ciągu trzech lat działalności teatr stworzył sześć spektakli: „Historia Ukrainy” (2022), „LALKA-SHOW” (2022), „Wiosna, lato, jesień, zima i znów wiosna” (2023), „Jutro 10 lat temu” (2024), „Antologia” (2024) oraz „Słodko-kwaśny” (2025); zrealizował też szereg performansów ulicznych, m.in. „Z myślą o wszystkich, którzy byli zmuszeni opuścić swój dom” (2022), „Taniec bez końca” (2023) i „MAJDAN: ukraińskie re-kreacje. Od »rewolucji na granicie« do »rewolucji godności«”, a także performatywne czytania, w tym „Ziemia jest niebieska jak pomarańcza”.

незалежний театр GAS заснували три акторки – Софія Оніщенко, Дарія Богдан і Василина Марценюк – в 2022 році після вимушеної міграції до Польщі в зв’язку з повномаштабним вторгненням росії в Україну. Назва групи GAS походить від одноіменної вистави Леся Курбаса, українського режисера і новатора періоду розстріляного відродження. Прем’єра вистави відбулась рівно 100 років тому, в 1923 році в Харкові. Також, назва групи є алюзією до нафтових й газових покладів у східній частині України, між іншим в межах Харківської, Донецької та Луганської областей, що є однією з головних причин вторгнення Pосії в Україну. 

Протягом трьох років діяльності театр створив шість вистав „Історія України” (2022), „LALKA-SHOW” (2022), „Весна, літо, осінь, зима і знову весна” (2023), „Завтра 10 років тому” (2024), „Антологія” (2024) та  „Кисло-солодкий” (2025); реалізувавнизку вуличних перформансів, зокрема  „З думкою про всіх, хто був змушений покинути свій дім (2022), „Танець без кінця” (2023) i „МАЙДАН: українські ре-креації. Від „революції на граніті” до „революції гідності”, a також перформативне читання „Земля блакитна, мов апельсин”.