Czytanie performatywne sztuki Ihora Kostetskiego
Перформативне читання п’єси Ігора Костецького
Czytanie performatywne sztuki Ihora Kostetskiego z 1947 roku. Opowieść o balu zorganizowanym w czasie wojny została napisana na emigracji w Niemczech i wpisuje się w tradycje teatru absurdu. Współczesna interpretacja ukazuje łączenie się dwóch różnych światów oraz przypomina, że życie toczy się dalej, mimo trwającej wojny.
Ihor Kostetskyi był dramaturgiem i jednym z założycieli formacji MUR – Artystycznego Ruchu Ukraińskiego, skupiającego ukraińskich pisarzy przebywających w obozach dla przesiedleńców w latach czterdziestych XX wieku. Sztukę „Bliźniaki jeszcze się spotkają” napisał w ciągu trzech nocy w szpitalu w Niemczech w 1947 roku.
Akcja rozgrywa się w trakcie balu maskowego w okupowanym mieście. Teresa czeka na spotkanie ze swoim ukochanym Sviatoslavem, rewolucjonistą. Ten jednak zamierza sprawdzić, czy dziewczyna naprawdę go kocha, dlatego umawia się ze swoim bratem bliźniakiem na zamianę karnawałowych masek. W tej pełnej absurdu historii, autor stawia pytanie o to, czym jest tożsamość, tworząc swoisty teatr w teatrze.
Współorganizatorem czytania jest Uniwersytet Wrocławski, czytanie stworzone za wsparcia Centrum Transkulturowych Studiów Posttotalitarnych Wydziału Filologicznego Uniwersytetu Wrocławskiego.
Перформативне читання п’єси Ігора Костецького з 1947 року. Текст написаний в період міграції автора, розповідає про бал в часах війни і вписується в традицію абсурдистської драматургії. Сучасна інтерпретація вказує на поєднання двох радикально різних світів і нагадує, що життя повинно йти далі навіть під час війни.
Ігор Костецький був драматургом і одним із засновників формації МУРу – Мистецького Українського Руху, що об’єднувала українських письменників, котрі жили в таборах для переселенців в сорокових роках. П’єса „Близнята ще зустрінуться” була написана протягом трьох ночех під час його перебування в лікарні в Німеччині в 1947 році.
Дія п’єси відбувається під час маскараду в окупованому місті. Тереза чекає на зустріч зі своїм коханим, революціонером Святославом. Однак він має намір перевірити, чи справді дівчина кохає його, тому домовляється про обмін карнавальними масками зі своїм братом-близнюком. У цій сповненій абсурду історії, автор ставить питання про сутність ідентичності, створюючи своєрідний театр у театрі.
Співорганізатором читання є Вроцлавський університет за підтримки Центру транскультурних посттоталітарних досліджень філологічного факультету Вроцлавського університету.
niezależny teatr GAS został założony przez trzy aktorki – Sofiię Onishchenko, Darię Bogdan i Vasylynę Martseniuk – w 2022 roku po przymusowej emigracji do Polski w związku z pełnoskalową inwazją Rosji na Ukrainę. Nazwa grupy GAS pochodzi od sztuki o tym samym tytule autorstwa Łesia Kurbasa – ukraińskiego reżysera i reformatora teatru, który tworzył w okresie tzw. „rozstrzelanego odrodzenia” w latach 20. i 30. XX wieku. Sztuka miała swoją premierę dokładnie 100 lat temu – w 1923 roku – w Charkowie. W nazwie kryje się aluzja do bogatych złóż ropy naftowej i gazu we wschodniej części Ukrainy, w tym w regionach Charkowa, Doniecka i Ługańska, które stały się jedną z głównych przyczyn inwazji Rosji na Ukrainę.
незалежний театр GAS заснували три акторки – Софія Оніщенко, Дарія Богдан і Василина Марценюк – в 2022 році після вимушеної міграції до Польщі в зв’язку з повномаштабним вторгненням росії в Україну. Назва групи GAS походить від одноіменної вистави Леся Курбаса, українського режисера і новатора періоду розстріляного відродження. Прем’єра вистави відбулась рівно 100 років тому, в 1923 році в Харкові. Також, назва групи є алюзією до нафтових й газових покладів у східній частині України, між іншим в межах Харківської, Донецької та Луганської областей, що є однією з головних причин вторгнення Pосії в Україну.
