Słodko-kwaśny

Sofiia Onishchenko jest aktorką, performerką, reżyserką. Urodziła się we wsi Kyslivka w Ukrainie (powiat kupiański, obwód charkowski). W 2018 roku rozpoczęła studia w Wyższej Szkole Sztuk Teatralnych w Charkowie na kierunku reżyserii wydarzeń teatralnych. W 2020 roku rozpoczęła studia na Narodowym Uniwersytecie Artystycznym im. Iwana Kotlarewskiego w Charkowie (specjalizacja aktorstwo teatru animacji). W tym samym roku została aktorką niezależnego charkowskiego Teatru Nafta. W marcu 2022 roku w związku z pełnoskalową rosyjską inwazją na Ukrainę, przeniosła się do Polski, gdzie kontynuuje studia we wrocławskiej filii Akademii Sztuk Teatralnych im. Stanisława Wyspiańskiego w Krakowie na kierunku aktorskim (specjalność aktorstwo teatru lalek). Interesuje się teatrem dokumentalnym, plastycznością i performatywnością w sztuce, a także teatrem jako manifestem politycznym. Jest jedną z założycielek ukraińskiego niezależnego teatru GAS i Sceny Ukraińskiej, działającej przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego we Wrocławiu, której celem jest prezentowanie dorobku ukraińskich artystek i artystów w obszarze teatru i sztuk performatywnych.

W tym samym roku razem z Darią Bogdan i Vasylyną Martseniuk założyła ukraiński niezależny teatr GAS. Jest jedną z kuratorek Sceny Ukraińskiej, działającej od 2023 roku przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego we Wrocławiu. Reżyserowała spektakle: „Wiosna, lato, jesień, zima i znowu wiosna” (2023), „Jutro 10 lat temu” (2024, razem z Darią Bogdan), „Antologia” (2024) oraz czytanie performatywne „Bliźniaki jeszcze się spotkają” (2023). Jako aktorka występowała m.in. w przedstawieniu „Historia Ukrainy”(2022) niezależnego teatru GAS oraz podczas koncertu muzycznego zespołu kwit/квіт pt. „Kwiaciarnia” (2024, reż. Ada Tabisz), zaprezentowanego w ramach PPA w Teatrze Capitol. Jest również performerką, m.in. wzięła udział w performansie ulicznym MAJDAN: ukraińskie re-kreacje. Od «rewolucji na granicie» do «rewolucji godności»” (2023). W 2024 wraz z Darią Bogdan i Vasylyną Martseniuk została nominowana do wrocławskiej Nagrody Arlekin w kategorii „Debiut” za spektakl „Historia Ukrainy”. W tym samym roku otrzymała Stypendium Artystycznego Prezydenta Wrocławia oraz stypendium rektora Akademii Sztuk Teatralnych. Interesuje się teatrem immersyjnym, technikami Devised Theatre, performatywnością w sztuce oraz teatrem rozumianym jako medium pamięci.

Софія Оніщенко – акторка, перформерка, режисерка. Народилася в селі Кислівка, Україна (Куп’янський район Харківської області). У 2018 році розпочала навчання у Вищому училищі театрального мистецтва м. Харкова за спеціальністю «Режисура театральних заходів». У 2020 році розпочала навчання в Національному університеті мистецтв ім. Івана Котляревського у Харкові (спеціалізація: актриса театру анімації). З 2020 року – актриса незалежного театру «Нафта». У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення росії в Україну переїхала до Польщі, де продовжує навчання в Академії театрального мистецтва. Виспянського у Вроцлаві (спеціалізація акторство лялькового театру). Цікавиться документальним театром, пластикою та перформансем в мистецтві, а також театром як політичним маніфестом.

Того ж року разом з Дарією Богдан та Василиною Марценюк заснувала український незалежний театр GAS. Вона є одною із кураторок Української Сцени, що працює з 2023 року в Інституті імені Єжи Гротовського у Вроцлаві. Поставила вистави: «Весна, літо, осінь, зима і знову весна» (2023), «Завтра 10 років тому» (2024, разом з Дарією Богдан), «Антологія» (2024) та перформативне читання «Зустрінуться близнюки» (2023). Як актриса вона виконала, серед іншого: у виставі «Історія України» (2022) незалежного театру GAS та під час музичного концерту ансамблю kwit/kvit під назвою «Квіткова крамниця» (2024, реж. Ада Табіш), представлена в рамках Огляду акторських пісень у Капітолійському музичному театрі. Вона також є перформеркою, зокрема взяла участь у вуличному перформансі МАЙДАН: Українські відтворення. Від «Революції на граніті» до «Революції Гідності» (2023). У 2024 році разом з Дарією Богдан та Василиною Марценюк була номінована на премію Арлекіна у Вроцлаві в категорії «Дебют» за виставу «Історія України». Того ж року отримала мистецьку стипендію мера Вроцлава та стипендію ректора Академії театрального мистецтва. Вона цікавиться імерсивним театром, технікою Devised Theatre, перформативністю в мистецтві та театром, що розуміється як засіб пам’яті.

Marina Mashtaler jest śpiewaczką, autorką piosenek i aktorką. Pochodzi z Ukrainy, z miasta Chmielnickiego. Od 10 lat mieszka we Wrocławiu. Jest współautorką tekstów i muzyki dla Teatru Ej.Aj. Razem z Johannesem Niehausem współtworzy zespół muzyki elektronicznej kwit/квіт. W 2023 roku na 43. Przeglądzie Piosenki Aktorskiej we Wrocławiu otrzymała aż pięć nagród – w tym Grand Prix i Nagrodę Publiczności.

Марина Машталер співачка, авторка пісень і актриса. Він родом з України, з міста Хмельницького. Вже 10 років живе у Вроцлаві. Вона є співавторкою текстів і музики для театру Ej.Aj. Разом із Йоганнесом Ніхаусом він створює гурт електронної музики kwit/квіт. У 2023 році на 43-му Фестивалі акторської пісні у Вроцлаві вона отримала аж п’ять нагород – у тому числі Гран-прі та приз глядацьких симпатій – за виконання пісні Бертольда Брехта під назвою «Die Moritat von Mackie Messer» і твір, написаний разом з Йоганнесом Ніхаусом під назвою «Туман».

Daria Bogdan

jest aktorką, performerką, tancerką i reżyserką. Urodziła się w Charkowie w Ukrainie. Jako dziecko tańczyła w zespole tańca ludowego „Kwiecień”. Studiowała na Narodowym Uniwersytecie Artystycznym im. Iwana Kotlarewskiego na Wydziale Teatralnym (specjalność aktorstwo teatru lalek), wcześniej zaś przez rok na Wydziale Malarstwa Charkowskiego Uniwersytetu Projektowania i Sztuki. Po pierwszym roku studiów na Wydziale Teatralnym rozpoczęła pracę w charkowskim Teatrze Nafta. W marcu 2022 roku, w związku z pełnoskalową inwazją Rosji na Ukrainę, przeniosła się do Polski, gdzie kontynuuje naukę we wrocławskiej filii Akademii Sztuk Teatralnych im. Stanisława Wyspiańskiego w Krakowie na kierunku aktorskim (specjalność aktorstwo teatru lalek). Zajmuje się performansem, teatrem ruchu i tańcem. Jej doświadczenie taneczne obejmuje tańce ludowe i towarzyskie oraz rozmaite style, m.in. contemporary, vogue, freestyle, butoh, autentyczny ruch, kontaktową improwizację.

Jest jedną z kuratorek Sceny Ukraińskiej, działającej  we Wrocławiu przy Instytucie im. Jerzego Grotowskiego oraz współzałożycielką ukraińskiego niezależnego teatru GAS.  Współtworzyła spektakle: „Jutro 10 lat temu”, „Wiosna, lato, jesień, zima i znowu wiosna” oraz „Historia Ukrainy”. Bierze udział w czytaniach performatywnych i performansach (m.in. „Bliźniaki jeszcze się spotkają”, „MAJDAN: ukraińskie re-kreacje. Od «rewolucji na granicie» do «rewolucji godności»”, „Taniec bez końca”). Należy do obsady spektaklu „Chłopki. Opowieść o naszych babkach” Teatru Modrzejewskiej w Legnicy. Na 42. Festiwalu Szkół Teatralnych w 2024 roku otrzymała wraz z zespołem AST Kraków – filia we Wrocławiu Nagrodę Specjalną za spektakl „Trojanki” w reż. Konrada Dworakowskiego, w którym zagrała rolę Kasandry, a także została uhonorowana indywidualną Nagrodą Specjalną ZASP.

Дарія Богдан – актриса, виконавиця, танцівниця та режисерка. Народилася в Харкові, Україна. У дитинстві танцювала в ансамблі народного танцю “Квітень”. Навчалася в Національному університеті мистецтва імені Івана Котляревського на акторському факультеті Театру ляльок, а раніше рік на факультеті живопису Харківського університету дизайну та мистецтва. Після першого курсу навчання в Театральній Академії почала працювати в Харківському театрі «Нафта». У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення росії в Україну переїхала до Польщі, де продовжує навчання в Академії театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського Краківської філії у Вроцлаві. Вона цікавиться та займається перформансом, театром руху та танцем. Даша вважає, що театр – це спосіб передати відчуття реальності.  Її танцювальний досвід включає народні та бальні танці та різні стилі, включаючи: контемпорарі, vogue, фрістайл, буто, автентичний рух, контактну імпровізацію.

Вона є одною із кураторок Української Сцени, що діє у Вроцлаві в Інституті імені Єжи Гротовського та співзасновницею українського незалежного театру GAS. Вона співавторка вистав: «Завтра 10 років тому», «Весна, літо, осінь, зима і знову весна» та «Історія України». Бере участь у перформативних читаннях та перформансах (зокрема «Близнюки ще зустрінуться», «МАЙДАН: українські від-творення. Від «Революції на граніті» до «Революції Гідності»», «Нескінченний танець»). Вона входить до складу акторського складу вистави «Селяни». Історія наших бабусь» театру імені Гелени Моджеєвської в Легниці. На 42-му Фестивалі театральних шкіл у 2024 р. отримала спеціальну нагороду разом із командою Краківської академії театрального мистецтва – філія у Вроцлаві за виставу «Троянки» у постановці Конрада Двораковського, в якому вона зіграла роль Кассандри і також була відзначена індивідуальною спеціальною премією ZASP.